oer friend wants /component/option,com_frontpage/Itemid,1/

Програма УНС написана в 1990-х роках, не втрачає своєї актуальності сьогодні. Тим більше, коли в головах української молоді, в т.ч. в середовищі українських націоналістів та "правої молоді", повний "разброд и шатание". Окрім того, вже давно змінилось покоління активної націоналістичної молоді, яке було знайоме з цим та іншими текстами.

Отже, боротьбі із вторинністю, недолугістю і песимістичністю сучасних націоналістичних текстів присвячується.

Gruz

 

Довідка: Інгушетія - окупована РФ кавказька республіка, суміжна з Чечнею. Інгуші і чеченці культурно і етнічно ближчі між собою, ніж, скажімо, українці і білоруси. Територіально в Одеську область може "влізти" дві з половиною Чечні. Інгушетія менша за Чечню.

За останній рік-два повстанський рух на Кавказі вийшов за межі Чечні, а самі активні, нахабні і веселі операції проводять саме інгушські моджахеди.

Розгін мєнтами «Маршу на честь УПА» 18 жовтня 2008 року матиме довготривалі наслідки. Побутує думка, що ці події розкололи націоналістичне середовище. Насправді розкол стався значно раніше як по лінії расизму, так і по лінії вуличної активності (а іншої і нема, на жаль).

Чому я, як націоналіст, не пішов на марш 18 жовтня?

або деструктивна критика конструктивних пропозицій

Хто напевне знає, скільки у нас організацій (громадських та політичних) націоналістичного спрямування? Мабуть, ніхто. Лише тих, що інколи на слуху в центральних ЗМІ, називаються всеукраїнськими, видають свої газети й журнали, проводять з’їзди та «великі» збори – десятків зо три. Який же результат їх діяльності? Скажемо прямо – нульовий.

Що дає право робити такі висновки? Поясню. Кількість партій, рухів та організацій націоналістів, консерваторів, патріотів постійно зростає, натомість їх сукупна вага в українських представницьких органах не змінюється. Тобто, кількість не переростає у якість.

Існують різні погляди на сторінки нашої історії. Про точки зору на історію іншонаціональних підрозділів УПА спробуємо поговорити у цій статті.

Увазі читачів пропонується політична думка націоналістичного спротиву т.зв. ІІ Речі Постолитої - тобто міжвоєнної Польщі. Вже з кінця ХІХ століття в польській політичній традиції виник новий рух, який отримав назву "національна демократія" або просто ендеція, яка дала країні безліч імен і свою політичну практику і думку. Одним із найвизначніших ідеологів був Роман Дмовський, який претендував за лідерство в Польщі з маршалом Пілсудським, який жорстко розправлявся з конкурентами всіма лоступними засобами. В кінці 30-х років в націоналістичній ендеції відбувається розкол - так як і в скорому часі в ОУН відходить молоде радикальне крило, так і тут утворюється молода група спротиву, яка не толерувала угодовство вже перестарілих політиків з СН і ОВП.

Пропонуємо Вашій увазі синтетичну статтю польського дослідника про бунт молодих в таборів ендеції. 

 Починаючи із 1991 року всі політики та люди, що називають себе українською інтелігенцією активно шукають Українську Національну Ідею.

Наші брати-росіяни ставлять пам’ятники своїм героям і нашим ворогам у нас на території (Одеса, Симферополь). Вони ж нахабно руйнують наші (Харків, Полтава, Хмельницький). Відповіді нема.

Виявилось, що досі малоактивне козацтво (важко розібратись яке саме), чи не єдине виступило з позиції честі. Воно не намагалось "сподобатись виборцям", а спробувало ствердити нашу, українську правду. І коли навіть з цієї спроби не вдалось, коли не відстояна справа, то хоча би відстояна честь.

Щороку 11 вересня в селі Новий Загорів Локачинського району Волинської області відбуваються заходи з нагоди вшанування пам’яті вояків УПА – роти особливого призначення під командуванням бунчужного Андрія МАРЦЕНЮКА (псевдо “Береза”), котрі загинули 9-11 вересня 1943 року в нерівному бою із нацистськими окупантами під стінами Новозагорівського монастиря.

Сайт відновлено, проте деякі речі можуть не працювати. В першу чергу відео.

Але всі фільм доступні у відеотеці Меморіалу. Лінки на сайті буде виправлено незабаром.

Також сайт буде кардинально трансформовано.

Нав’язана українцям ідея геополітичної дихотомії “ЄС чи РФ ” має бути піддана критичній деконструкції вже в силу не стільки її політизованої поверховості, стільки в силу випливаючої звідси засади принципової орієнтації суспільства на здачу українського суверенітету комусь в оренду і відмови від самої ідеї боротьби за досягнення максимально можливої – що перевіряється тільки практикою на основі усвідомленого і організованого воління – геополітичної суб’єктивності у формі регіонального лідерства. Найбільш дивним тут є факт розбіжності у роздвоєній свідомості ретронаціоналістичної частини правого руху між визнанням потреби євроінтеграції та збереження незалежності України. Сама думка про відкидання цієї дихотомії викликає значну дратівливість прихильників інтеграції з ЄС та реінтеграції з РФ.

Текст прочитаний на круглому столі “Чи можливе регіональне лідерство України?” в університеті ім. Т. Шевченка 2 березня ц. р. М.К.

*******

Будь-яка держава має географічне розташування, може мати геополітичний потенціал, але може ним не скористатися. Проблемою для держави, що має такий потенціал, є геополітика – вміння використовувати його у власних інтересах, — від реалізації якої і залежить її геополітичне положення. До таких держав і належить Україна.

Сприятливим ґрунтом для діяльності сект в Україні є її криза релігійної ідентичності в умовах постколоніальнї маргінальності національної культури загалом з одного боку та невиконання державою своєї функції забезпечення національної безпеки - з іншого.

Маючи ідеологічне прикриття в світській державі згідно норм законодавства про свободу совісті та можливість шляхом взаємної вигоди з чиновниками держслужб уникати рослідувань за свої злочини, секти набули поширення і впиливу - в органах місцевого самоврядування, правосуддя, ЗМІ та навіть у парламенті тощо - в національному масштабі.

Нагальною потребою є організація громадскості для не просто контрдіяльності проти сект, а для їх цілковитого знешкодження - визнання за ними права на існування означає визнання за української православною - від УПЦ КП до УГКЦ - традицією її частковості, неповноти, а відтак і неповноцінності української культури взагалі.

Подаємо богословське дослідження єересі "Свідків Єгови", проведного Біблійним товариством "Еффата". М.К.

В умовах конструювання та утвердження нової глобалізованої карти світу перед східноевропейським простором як ніколи постає питання геополітичної самовизначеності. Не дивлячись на закінчення у 1991 р. Холодної війни та руйнацію евразійської імперії СРСР і нетривалий період геополітичного домінування США, реальність втілення проекту монополярного світу в принципі стає все більш сумнівною, оскільки геополітичне напруження між атлантичними та континентальними силами не знято, а їх протистояння виявляє тенденцію постійної ескалації політико-ідеологічних, економічних та військових конфліктів.

Публікуємо маловідомий текст Ю. Пундика "Український націоналізм".

І. НАЦІОНАЛІЗМ ЯК СВІТОВА ПРОБЛЕМА

На згадку слова «націоналізм» у пересічної радянської людини в уяві може виникнути образ чогось відсталого, дикунського, кровожадного й небезпечного. Це й не диво, бо саме так намагається партійна пропаганда вже десятками років змальовувати національ­ні прагнення поневолених російським імпе­ріалізмом народів радянської імперії до на­ціональної самобутности й політичної незалежности, до визволення з-під важкої руки «старшого брата». У післявоєнній добі, граю­чи на струнах існуючої серед народніх мас ненависти до кривавих нацистських наїздників під час війни, партійна пропаґанда, на­магаючись скомпромітувати націоналізм в очах людей, залюбки утотожнює його з на­цизмом і фашизмом. В такому утотожненні, націоналізм — це брутальна філософія ра­сової ненависти до людей інших націй, фі­лософія національного шовінізму й імперія-лізму з усіма страхіттями війни як засобу піднесення «величі» нації. Европа 20-го сто­ліття пережила аж дві жахливі війни, вик­ликані імперіялістичними амбіціями окре­мих народів. Не диво, що для багатьох сло­во націоналізм викликає в уяві привид пов­торення страхіть минулих воєн, і вони сподіваються раз на завжди звільнити світ від цих страхіть через проповідування ідей ін­тернаціоналізму, братерства людської спіль­ноти, не поділеної національними межами.

1 етап. Канонічне впорядкування життя Церков

1. Впорядкування статутів релігійних об'єднань УАПЦ, УПЦ-КП, УПЦ-МП згідно з загальноправославним канонічним правом та помісним канонічним правом української Церкви.

2. Катеґорична заборона перереєстрації статутів і переходів релігійних громад з однієї православної юрисдикції до іншої. В разі бажання вірних релігійної організації перейти до іншої юрисдикції реєстрація статуту цієї організації скасовується, майно передається в розпорядження релігійного центру, а вірні набувають право утворити нову релігійну організацію з іншим підпорякуванням.

Термін «екологія» та його похідні (екологічна ситуація, забруднена екологія, тощо) на сьогодні стали широко вживаними не тільки в науковій літературі, але й у різноманітних засобах масової інформації. Проте, мало хто може дати чітке й ясне визначення поняття «екологія».

Що таке екологія. До того, як перекочувати в повсякденне життя пересічного громадянина, багато термінів виникли як суто наукові, конкретні. Отож, щоб зрозуміти їхнє первинне, неспотворене значення варто звернутися до словників та підручників.

На фото - Е. Г. Геккель (1834-1919), німецький природознавець, філософ.

 Новаторський методологічний підхід К. Шмітта –  пошук номоса як форми, утвореної співдією чинників Природи та Культури, організації буття, що встановлює певну гармонію всередині сукупностей суспільств, так і між ними – ще раз продемонстрував існування давньої глобальної подвійності, вираженій геополітичними образами землі та моря, авторськи названих “Бегемотом” та “Левіафаном”.

Номос існував завжди. Питання полягало теоретично тільки у з’ясуванні його теперішніх характеристик. Стаття, написана 50 років тому, сьогодні не втратила актуальності тим, що запропоновані в ній можливі сценарії формування нового номоса програються сьогодні: за допомогою техніки, а також економічних – формуванням глобального капіталістичного ринку, культурних – експансією привабливої за формою маскультурою, військових – прямою інтервенцією та непрямими засобами спецслужб та в середовищі громадянського суспільства, та політичних засобів – формуванням коаліцій, США намагаються домінувати у світі і формувати регіональні та глобальні структури на основі засад, які б, із виникненням конкурентів, очевидно ЄС та Китай, дозволили їм займати принаймні статус “одного з”, та формування великих просторів, на зразок ЄС, Південно-Східної Азії, інтеграційних проектів Росії тощо. Саме за останніми для ЦДПР геополітичне майбутнє світу.

Україна належить до номоса “Бегемот”, однак її відома подвійність як мосту між двома уже окресленими великими просторами досі не розв’язана. Треба сказати, що це проблема суто епохи Незалежності, оскільки до неї вона належала простору Євразії у формах Російської імперії та СРСР. Завершення ж цього процесу можливе лише за умови свідомого формування Україною Серединної Європи з основами Німеччина-Польща-Україна та інших регіональних об’єднань, зокрема за віссю балто-чорноморською та Київ-Кишенів-Тбіліссі-Баку-Тегеран. М.К.    

*********

Мова піде про "номос" Землі. Це означає, що я розглядаю Землю, небесне тіло, на котрому ми живемо, як єдине ціле, як сферу, і шукаю її глобальне призначення.

Духовний розвиток особистості у великій мірі визначається її вихованням та освітою. У своїй виховній діяльності школа об’єктивно має лише двох союзників – Церкву і сім’ю. Тільки Церква, сім’я і школа реально усвідомлюють глибину проблеми і свою відповідальність за стан духовності українського суспільства. Інші сучасні соціальні фактори, на жаль, активно протидіють моральним нормам.

Формування цілого шляху розвитку України, його філософське осмислення – це справа не з легких, хоча й заслуговує лише на повагу. Оцінить її далеко не кожен.

Утім, те, що ми робимо нині – це частина процесу, наслідки котрого для української держави стануть зримими, помітними лише за десятки років після втілення життя інтелектуальних набутків, розроблених нині на папері вченими та філософами.

Якщо таке втілення матиме місце.

Як і було обіцяно у попередніх дописах, ми повертаємося до теми екологізму – світогляду, котрий повинен займати провідне місце у картині світу кожного відповідального громадянина України - якщо він ще не втратив той самий патріотизм і почуття приналежності до власної країни...

Поняття "культурної притомности" годі шукати в українському "Філософському словнику" — але, позаяк там бракує й довжелезної низки понять куди обіговіших, насущніших не то для фахового, а й для посполитого інтелектуального вжитку, а української "Філософської енциклопедії" досі не існує в природі, то ця обставина не повинна викликати застережень.

Український націоналізм був і залишається могутньою й продуктивною ідейною силою. Про це свідчить безліч фактів, а найголовніший з них –постання у минулому сторіччі Української держави, до чого завжди наполегливо змагав український націоналізм. Важко заперечити й наступне твердження: фактор націоналізму – це найістотніша політична домінанта сучасної геополітики. Процес розпаду імперій та творення національних держав – це результат ідеологій націоналізму, які становлять цілісну ідейно-політичну концепцію, що сьогодні істотно впливає на перебіг подій у світі.

Цієї осені багато львів’ян та мешканців інших населених пунктів України отримали публікацію "Кінець фальшивої релігії вже близько!", яка була підготовлена Релігійною Організацію "Свідків Єгови" для розповсюдження по цілому світу. Згуртовано, як під час бойових дій, перед тим, як завдати супротивнику нищівного удару, "Свідки Єгови" чекали команди щодо дня та миті наступу - розповсюдження цієї брошури. І ось ця мить настала. Знову, як завжди, в наші двері стукають вже знайомі нам люди, з питаннями: "А, чи ви знаєте, чи ви будете жити в Раю на Землі?" Проте, відсьогодні вони розпочали масово прорікати про кінець якоїсь "фальшивої релігії": "Чи вам відомо про кінець фальшивої релігії?"

Ю. Липа здійснив дійсно радикальне переосмисленні російського питання і відтак повністю змінив самостійницьку магістраль українського націоналізму: якщо Шевченко здійснив декострукцію Імперії, Міхновський рішуче поставив питання про політичне відокремлення України від Росії на правовій підставі, а Донцов обґрунтував його на підставі суто волі нації, що не потребувала ніякого зовнішнього обґрунтування, то Липа ствердив потребу розподілу Росії, її розвалу-розпаду (і це в 41 році!!!), якій, вже будучи десакралізованій у своїх “особливих” історичних місіях – будь-то слов’янофільській, комуністичній чи євразійській, – нічого не залишається як повернутися до свого вихідного становища – Московії, –  яке для України є найбільш бажаним з погляду нестак гарантій суверенітету, як регіональної липівської геостратегії “Світло Чорномор’я – в Києві”.

Усі говорять про толерантність, про її можливі межі стосовно нетолерантності, і про те, як вона може захиститися проти нетолерантності.

Є лише Deutsches Kolleg, яка – як віртуальне зібрання сумнозвісних революціонерів – продовжує діяти і видає указ толерантності.

Але що таке толерантність?

 Проти - ненависті, за - право спільноти. Расова ієрархія - не принципова як ідея політична. Натомість расова свідомість у формі етноцентризму - на часі. Україна - для українців, Європа - для білих.

*****

1.   Расизм має на увазі гуманізм, однак сам гуманізм - вигнання з раю.

2.   Щодо людини, то це лише беззахисна тварина.

3.   Гуманізм – спроба систематично охарактеризувати людину як таку, не включаючи до цієї характеристики Господа.

4.   Гуманізм - не лише систематична теорія, але також і відповідна практика, гуманізм – слово і діло людських істот, тотожних беззбройним тваринам.

5.   Гуманізм – гола жорстокість.