Нав’язана українцям ідея геополітичної дихотомії “ЄС чи РФ ” має бути піддана критичній деконструкції вже в силу не стільки її політизованої поверховості, стільки в силу випливаючої звідси засади принципової орієнтації суспільства на здачу українського суверенітету комусь в оренду і відмови від самої ідеї боротьби за досягнення максимально можливої – що перевіряється тільки практикою на основі усвідомленого і організованого воління – геополітичної суб’єктивності у формі регіонального лідерства. Найбільш дивним тут є факт розбіжності у роздвоєній свідомості ретронаціоналістичної частини правого руху між визнанням потреби євроінтеграції та збереження незалежності України. Сама думка про відкидання цієї дихотомії викликає значну дратівливість прихильників інтеграції з ЄС та реінтеграції з РФ.

Текст прочитаний на круглому столі “Чи можливе регіональне лідерство України?” в університеті ім. Т. Шевченка 2 березня ц. р. М.К.

*******

Будь-яка держава має географічне розташування, може мати геополітичний потенціал, але може ним не скористатися. Проблемою для держави, що має такий потенціал, є геополітика – вміння використовувати його у власних інтересах, — від реалізації якої і залежить її геополітичне положення. До таких держав і належить Україна.

В умовах конструювання та утвердження нової глобалізованої карти світу перед східноевропейським простором як ніколи постає питання геополітичної самовизначеності. Не дивлячись на закінчення у 1991 р. Холодної війни та руйнацію евразійської імперії СРСР і нетривалий період геополітичного домінування США, реальність втілення проекту монополярного світу в принципі стає все більш сумнівною, оскільки геополітичне напруження між атлантичними та континентальними силами не знято, а їх протистояння виявляє тенденцію постійної ескалації політико-ідеологічних, економічних та військових конфліктів.

 Новаторський методологічний підхід К. Шмітта –  пошук номоса як форми, утвореної співдією чинників Природи та Культури, організації буття, що встановлює певну гармонію всередині сукупностей суспільств, так і між ними – ще раз продемонстрував існування давньої глобальної подвійності, вираженій геополітичними образами землі та моря, авторськи названих “Бегемотом” та “Левіафаном”.

Номос існував завжди. Питання полягало теоретично тільки у з’ясуванні його теперішніх характеристик. Стаття, написана 50 років тому, сьогодні не втратила актуальності тим, що запропоновані в ній можливі сценарії формування нового номоса програються сьогодні: за допомогою техніки, а також економічних – формуванням глобального капіталістичного ринку, культурних – експансією привабливої за формою маскультурою, військових – прямою інтервенцією та непрямими засобами спецслужб та в середовищі громадянського суспільства, та політичних засобів – формуванням коаліцій, США намагаються домінувати у світі і формувати регіональні та глобальні структури на основі засад, які б, із виникненням конкурентів, очевидно ЄС та Китай, дозволили їм займати принаймні статус “одного з”, та формування великих просторів, на зразок ЄС, Південно-Східної Азії, інтеграційних проектів Росії тощо. Саме за останніми для ЦДПР геополітичне майбутнє світу.

Україна належить до номоса “Бегемот”, однак її відома подвійність як мосту між двома уже окресленими великими просторами досі не розв’язана. Треба сказати, що це проблема суто епохи Незалежності, оскільки до неї вона належала простору Євразії у формах Російської імперії та СРСР. Завершення ж цього процесу можливе лише за умови свідомого формування Україною Серединної Європи з основами Німеччина-Польща-Україна та інших регіональних об’єднань, зокрема за віссю балто-чорноморською та Київ-Кишенів-Тбіліссі-Баку-Тегеран. М.К.    

*********

Мова піде про "номос" Землі. Це означає, що я розглядаю Землю, небесне тіло, на котрому ми живемо, як єдине ціле, як сферу, і шукаю її глобальне призначення.

Ю. Липа здійснив дійсно радикальне переосмисленні російського питання і відтак повністю змінив самостійницьку магістраль українського націоналізму: якщо Шевченко здійснив декострукцію Імперії, Міхновський рішуче поставив питання про політичне відокремлення України від Росії на правовій підставі, а Донцов обґрунтував його на підставі суто волі нації, що не потребувала ніякого зовнішнього обґрунтування, то Липа ствердив потребу розподілу Росії, її розвалу-розпаду (і це в 41 році!!!), якій, вже будучи десакралізованій у своїх “особливих” історичних місіях – будь-то слов’янофільській, комуністичній чи євразійській, – нічого не залишається як повернутися до свого вихідного становища – Московії, –  яке для України є найбільш бажаним з погляду нестак гарантій суверенітету, як регіональної липівської геостратегії “Світло Чорномор’я – в Києві”.

Центрально-Східна Європа віддавна має спільні риси історичного, політичного та економічного розвитку. Даний регіон, навіть попри зміну становища Південно-Східної Азії, багато в собі залишив від макіндерівського hartlаnd-ду – провідні таласо- та телурократичні держави прагнуть домінувати в цьому регіоні.

В дискусії про засади організації європейського співтовариства французами була висунута ідея про “двоповерхову Європу”, в будівлі якої багаті держави жили б на другому поверсі, а бідні – держави Східної Європи та Балкан – на першому, гіршому, поверсі. Попри публічне неприйняття і навіть засудження Польщею цієї ідеї, в поведінці держав Західної Європи і надалі прослідковується зверхнє ставлення. Хоча нічого дивного – саме вони фінансують модернізацію цих країн.

Війна іде, просто є такий глибокий тил, де ніхто не знає, що існує фронт.

Єдина   глобальна   цивілізація   побудована   і  функціонує  в  силу  трьох взаємопоборюваних  фундаментальних світоглядів: соціально-економічного, расового та   просторового.   Градація   і   самоідентифікація   панівних світових  еліт здійснюється   на  підставі  абсолютної  пріоризації  одного  аспекту  і  -  від цілковитого  ігнорування  -  до радикального протиставлення усіх інших. Механізм глобального годинника - це надскладна система ідеологічних пружин та противаг.

Існує геополітичний термін: Великі Простори (Grossraum). Він виник ще  в античному світі, зумовлений специфікою середземномор'я, південних пустель і гірських хребтів. Термін як би повторював тенденції розвитку, орієнтовані на географічні сектори як уздовж паралелей, так і на вісь Схід-Захід. Це стосувалося помірних, тропічних і субтропічних поясів. Винятки становили держави, розташовані уподовж русла великих річок, поточних по лінії Північ — Південь. Річкові геополітичні утворення через особливе розташування своїх життєвих артерій, випробовували на собі тиск т.з. "обертального моменту", що породжується експансією уздовж паралелей. Це і складало власне геополітичну історію "річкових держав", поки вона не була остаточно пригнічена динамікою широтної експансії імперій передньої Азії і, східніше, ахаменідським Іраном.

Коли у віддаленому майбутньому який-небудь історик наважиться досліджувати часи, у які ми зараз живемо, і захоче більш коротко їх означити, як це робимо ми сьогодні відносно династій Древнього Єгипту, то цілком можливо, що останні чотириста років він назве «епохою Колумба» і скаже, що завершилася вона відразу після 1900 року.

Україна потребує геополітичного прориву. Надзусилля, яких треба прикласти сьогодні – наукових, політичних, економічних, інформаційних, технічних, організаційних, - можуть окупитися завтра. “Одна, єдина, неподільна від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна” можлива тільки за умови творення світу за власною подобою. Йти чужою стежкою – значить не знати куди йти взагалі. Той, хто нині на задвірках Європи невизначений, скоро подасть приклад самоорганізації. Власний геополітичний проект України - крок уперед всієї Слов’янської цивілізації. М.К.