Сприятливим ґрунтом для діяльності сект в Україні є її криза релігійної ідентичності в умовах постколоніальнї маргінальності національної культури загалом з одного боку та невиконання державою своєї функції забезпечення національної безпеки - з іншого.

Маючи ідеологічне прикриття в світській державі згідно норм законодавства про свободу совісті та можливість шляхом взаємної вигоди з чиновниками держслужб уникати рослідувань за свої злочини, секти набули поширення і впиливу - в органах місцевого самоврядування, правосуддя, ЗМІ та навіть у парламенті тощо - в національному масштабі.

Нагальною потребою є організація громадскості для не просто контрдіяльності проти сект, а для їх цілковитого знешкодження - визнання за ними права на існування означає визнання за української православною - від УПЦ КП до УГКЦ - традицією її частковості, неповноти, а відтак і неповноцінності української культури взагалі.

Подаємо богословське дослідження єересі "Свідків Єгови", проведного Біблійним товариством "Еффата". М.К.

1 етап. Канонічне впорядкування життя Церков

1. Впорядкування статутів релігійних об'єднань УАПЦ, УПЦ-КП, УПЦ-МП згідно з загальноправославним канонічним правом та помісним канонічним правом української Церкви.

2. Катеґорична заборона перереєстрації статутів і переходів релігійних громад з однієї православної юрисдикції до іншої. В разі бажання вірних релігійної організації перейти до іншої юрисдикції реєстрація статуту цієї організації скасовується, майно передається в розпорядження релігійного центру, а вірні набувають право утворити нову релігійну організацію з іншим підпорякуванням.

Духовний розвиток особистості у великій мірі визначається її вихованням та освітою. У своїй виховній діяльності школа об’єктивно має лише двох союзників – Церкву і сім’ю. Тільки Церква, сім’я і школа реально усвідомлюють глибину проблеми і свою відповідальність за стан духовності українського суспільства. Інші сучасні соціальні фактори, на жаль, активно протидіють моральним нормам.

Цієї осені багато львів’ян та мешканців інших населених пунктів України отримали публікацію "Кінець фальшивої релігії вже близько!", яка була підготовлена Релігійною Організацію "Свідків Єгови" для розповсюдження по цілому світу. Згуртовано, як під час бойових дій, перед тим, як завдати супротивнику нищівного удару, "Свідки Єгови" чекали команди щодо дня та миті наступу - розповсюдження цієї брошури. І ось ця мить настала. Знову, як завжди, в наші двері стукають вже знайомі нам люди, з питаннями: "А, чи ви знаєте, чи ви будете жити в Раю на Землі?" Проте, відсьогодні вони розпочали масово прорікати про кінець якоїсь "фальшивої релігії": "Чи вам відомо про кінець фальшивої релігії?"

Усі говорять про толерантність, про її можливі межі стосовно нетолерантності, і про те, як вона може захиститися проти нетолерантності.

Є лише Deutsches Kolleg, яка – як віртуальне зібрання сумнозвісних революціонерів – продовжує діяти і видає указ толерантності.

Але що таке толерантність?

Бог - не предмет науки, і богослов'я радикальним чином відрізняється від філософського мислення: богослов не шукає Бога, як шукають який-небудь предмет, а Бог Сам оволодіває богословом, як може оволодівати нами чиясь особистість. І саме тому, що Бог перший знайшов його, саме тому, що Бог, так би мовити, вийшов йому назустріч у Своєму одкровенні, для богослова стає можливим шукати Бога, як шукаємо ми всім своїм єством, а відповідно і своїм розумом, присутність кого-небудь. Бог богослов'я - це "Ти", це живий Бог Біблії. Звичайно це Абсолют, але Абсолют особистісний, якому ми говоримо "Ти" у молитві.

Зменшеною копією стану сучасного православ’я України аналогічно могла б слугувати модель атома Резерфорда: не навколо ядра віри – служінню Б-гу та здійснення опіки над спраглими спілкування з Ним, - але навколо ядра політики – влади – обертаються відомі православні нейтрони-конфесії. І попри історичну пов’язаність релігії з політикою, сьогодні православ’я вперше за історію, так мені видається, на землі українській мінімально спрямоване на вирішення покладених на нього завдань. В результаті ми отримуємо як зменшення кількості вірних, так і прямопропорційне збільшення членів закордонних сект, що сприяє атомізації суспільства та розмиває, що ледь зберігся, культурний спадок.

Про це та інше і велася розмова з архієпископом Харківським та Полтавським Ігорем (Ісіченком), людиною, слову своєму вірною, що чимало зробила для становлення саме православної, а не політично-православної церкви. М.К.

Людина істота не тільки політична, а й моральна. Пам’ятати про це є обов’язком кожного. Людина моральна істота в розумінні наповненості її від народження як тільки богоподібної єдністю двох початків: Добра і Зла. Православ’я – віра, що спонукає людину усвідомити всю тяжкість шляху морального самовдосконалення, що вимагає зусиль волі. Авторефлексія як засіб такого вдосконалення можлива тільки в умовах її спрямування до Б-га. Православ’я – віра, що спонукає до дії в умовах нинішньої майже всеохопної гріховності. “Віднайдення себе у вірі, перевірка себе у політиці”, - зміст Ідеї, що дісталася землі, про твердиню для відповідальних. М.К.

***

Що таке - людина? На це питання відповідає людям Апостол: Ви є храм Бога Живого, як сказав Бог: оселюся в них і буду ходити в них, і буду їхнім Богом, і вони будуть Моїм народом (2 Кор. 6, 16).

ЦДПР стоїть на засаді визнання православ’я як національної віри українців у її тісному і нерозривному зв’язку із народними традиціями. Засилля неправославних рухів в Україні стрімко зростає і це не може не турбувати. Держава, яка проголосила своє не втручання у справи релігії (ст. 35 Конституції), по суті віддала українців на поталу сектам у часи трансформації суспільства, коли люди позбавлені чітких орієнтирів. Православні ж церкви притримуються самозакоханої позиції, мовляв, не треба нічого робити - проблема сама зникне. Ніхто сьогодні не скаже про довгострокові наслідки їхнього деструктивного світоглядного, етичного, соціальний та психологічного впливу. Фінансовані з-за кордону, вони активно розбудовуються, залучаючи до навернення психотехнології, вони роз’їдають суспільство і заперечують традицію пізнання Бога українцями.

ЦДПР закликає до інтелектуального заперечення та викриття сектантства. 

М.К.

СБТ “Еффата” на сторінці ЦДПР розпочинає постійну рубрику «Сектантство в Україні: проблематика і діалог». Дана стаття присвячена визначенню поняття секта і причинам вступу людей до них.