Проти - ненависті, за - право спільноти. Расова ієрархія - не принципова як ідея політична. Натомість расова свідомість у формі етноцентризму - на часі. Україна - для українців, Європа - для білих.

*****

1.   Расизм має на увазі гуманізм, однак сам гуманізм - вигнання з раю.

2.   Щодо людини, то це лише беззахисна тварина.

3.   Гуманізм – спроба систематично охарактеризувати людину як таку, не включаючи до цієї характеристики Господа.

4.   Гуманізм - не лише систематична теорія, але також і відповідна практика, гуманізм – слово і діло людських істот, тотожних беззбройним тваринам.

5.   Гуманізм – гола жорстокість.

Справедливість, застосована до організації нації, як певної утвореної історичним співжиттям спільноти, як щодо української, так само і до будь-якої іншої, уможливлює уникнення — виявилося на практиці у часи по Марксові — зайвих теоретичних складнощів у розв'язанні суспільної головоломки, яка виникла всупереч потреби розуміння "спільного для нас", але завдяки "приватного для мене" в умовах перебування на вершині політичної піраміди суспільства. "... охоронці держави не повинні мати ані власних будинків, ані землі, ані жодного майна; їм наледить отримувати від інших громадян їжу як плату за охрону і споживати все спільно, якщо вони хочуть бути справжніми охоронцями". Так каже Платон. М.К.

"Гітлер одержав би справжній реванш a posteriori, якби ми через жахи, пов’язані з націонал-соціалізмом, заборонили собі досліджувати шляхи, які ведуть до національного соціалізму". Жан-Франсуа Кан "Нувель літтерер".

У своїй книзі "Гендлярі та Герої" ("Haendler und Helden") Зомбарт протиставляє "гендлярську ментальність" "ментальності героїчній".  І далі: "під загальним терміном "національний соціалізм" варто розуміти такий соціалізм, який будується в рамках національної єдності, який спирається на ідею, що соціалізм та націоналізм можуть і повинні добре поєднуватися між собою. Насправді, не існує ніяких універсально прийнятних режимів. Кажний тип режиму має відповідати тому чи іншому конкретному народу".

Духовий світ дозріває так само, як органічно-матеріяльний. Подібно як зерна, кинені в землю, прозябають і немов свідомо намагаються діпняти свойого цілевого назначення, так і поява духового життя просякнена духом доцільности, що заплід­нює кожен духовий почин прямуванням до форми, яку він, якби міг поставитися до неї об'єктивно, наз­вав би єдиною своєю доцільною метою.

Pulchrum et perfectum idem est

1. Політика всюдисуща. Вона в генах людини. Така природа “істоти політичної”.

2. Мистецтво не може не бути політичним. Інакше це було б мистецтвом марсіан.

3. Неполітичне мистецтво оплачене політиками. Їм вигідне наповнення Прекрасного дегенеративним змістом і формою: асиметрією і дисгармонією, абсолютним суб’єктивізмом у творчості, естетизацією аморальності тощо, — бо й самі вони підтримують політичний порядок Зла. Неполітичне мистецтво власне не є мистецтвом, а є забороною мистецтва.

“Патос соціальності не в тому, щоб визбутися індивідуальної підметовості і зректися особистого творчого почину, але в симфонічній гармонії найбільшого числа творчих воль, що почувають взаємну наставленість у напрямі провідної ідеї”.

В умовах занадто охопної пропаганди відірваного від цінностей спільноти індивідуалізму, що проголошений джерелом і мірилом моралі, чи інакше – будь-яка дурість є геніальна – подаємо  невелику статтю С. Ленкавського, в якій зроблено наголос на принципі переваги Ідеї над матерією, який був завжди притаманний українській культурі і який потрібно конституціоналізувати. М. К.

Історична довідка О. Сича. “Ідеологічні основи Організації Українських Націоналістів” — праця, виявлена в особистому архіві Степана Ленкавського, як чотири аркуші машинописних аркуші, густо помережані його особистими правками . Текстово-порівняльний аналіз показує її органічну близькість до постанов з ідеологічних питань V Конференції Закордонних Частин ОУН та “Головних ідеологічних  й політичних принципів”, прийнятих IV Великим Збором ОУН, як також до стверджень і тез V ВЗ ОУН “Провідні ідеї сучасних культурних процесів в Україні”. Отож це ще одне свідчення того, що С. Ленкавському належить авторство чи співавторство у їх виробленні, а відповідно і того, що він був ідеологом ОУН на цьому етапі її розвитку.

Гуманні та високоморальні цінності стають псевдоцінностями, коли їх намагаються зробити принципом дій державної політики чи економіки. Світ жорсткий, тому м’якість може бути лише на побутовому рівні серед свого народу, серед своїх. Зазвичай, коли відбувається спроба поставити „гуманні методи на службу” - це очевидна інформаційна війна проти даної держави.