Програма УНС написана в 1990-х роках, не втрачає своєї актуальності сьогодні. Тим більше, коли в головах української молоді, в т.ч. в середовищі українських націоналістів та "правої молоді", повний "разброд и шатание". Окрім того, вже давно змінилось покоління активної націоналістичної молоді, яке було знайоме з цим та іншими текстами.

Отже, боротьбі із вторинністю, недолугістю і песимістичністю сучасних націоналістичних текстів присвячується.

Gruz

 

Довідка: Інгушетія - окупована РФ кавказька республіка, суміжна з Чечнею. Інгуші і чеченці культурно і етнічно ближчі між собою, ніж, скажімо, українці і білоруси. Територіально в Одеську область може "влізти" дві з половиною Чечні. Інгушетія менша за Чечню.

За останній рік-два повстанський рух на Кавказі вийшов за межі Чечні, а самі активні, нахабні і веселі операції проводять саме інгушські моджахеди.

Розгін мєнтами «Маршу на честь УПА» 18 жовтня 2008 року матиме довготривалі наслідки. Побутує думка, що ці події розкололи націоналістичне середовище. Насправді розкол стався значно раніше як по лінії расизму, так і по лінії вуличної активності (а іншої і нема, на жаль).

Чому я, як націоналіст, не пішов на марш 18 жовтня?

або деструктивна критика конструктивних пропозицій

Хто напевне знає, скільки у нас організацій (громадських та політичних) націоналістичного спрямування? Мабуть, ніхто. Лише тих, що інколи на слуху в центральних ЗМІ, називаються всеукраїнськими, видають свої газети й журнали, проводять з’їзди та «великі» збори – десятків зо три. Який же результат їх діяльності? Скажемо прямо – нульовий.

Що дає право робити такі висновки? Поясню. Кількість партій, рухів та організацій націоналістів, консерваторів, патріотів постійно зростає, натомість їх сукупна вага в українських представницьких органах не змінюється. Тобто, кількість не переростає у якість.

Існують різні погляди на сторінки нашої історії. Про точки зору на історію іншонаціональних підрозділів УПА спробуємо поговорити у цій статті.

Увазі читачів пропонується політична думка націоналістичного спротиву т.зв. ІІ Речі Постолитої - тобто міжвоєнної Польщі. Вже з кінця ХІХ століття в польській політичній традиції виник новий рух, який отримав назву "національна демократія" або просто ендеція, яка дала країні безліч імен і свою політичну практику і думку. Одним із найвизначніших ідеологів був Роман Дмовський, який претендував за лідерство в Польщі з маршалом Пілсудським, який жорстко розправлявся з конкурентами всіма лоступними засобами. В кінці 30-х років в націоналістичній ендеції відбувається розкол - так як і в скорому часі в ОУН відходить молоде радикальне крило, так і тут утворюється молода група спротиву, яка не толерувала угодовство вже перестарілих політиків з СН і ОВП.

Пропонуємо Вашій увазі синтетичну статтю польського дослідника про бунт молодих в таборів ендеції.