Український націоналізм в силу його всеохопної зацікавленості етосом українця та умовами його проживання — суспільними в цілому  — є відпочатково екологістським. Націоналістична антропологія включає в себе ідеї і засади гармонійного співжиття Людини та Природи. Українська культура, що виростала з традиційних вірувань, має світоглядну ідею стосовно впорядкування відносин у системі “суспільство – природа”, суттю якої є ставлення до останньої як до живої речовини  та тотальних умов власної життєдіяльності. А відтак — залишає кожному вказівки до виконання щодо Природи. Сьогодні для нас важливими є не тільки національне визволення та соціальна справедливість, а й встановлені соціальною екологією закони та закономірності взаємодії суспільства і природи, які повинні бути включені до ідеологічного дискурсу з метою вироблення екологістської програми та сприяння їх оптимізації та гармонізації. Цією невеличкою статтею на вячорці ЦДПР ми і розпочинаємо дискусію. М.К.

У даній статті хотілося б, по-перше, спростувати деякі міфи, які сформувалися навколо так званого екологічного (хоча правильніше було б назвати його екологістським) руху. По-друге — стисло викласти його основні постулати.

Під екологією розуміють цілком конкретну науку, а не буденне, розмите розуміння цього поняття на кшталт "треба захищати екологію". Маємо дати чітке визначення поняттю екології. Це — "наука про універсальні зв’язки живих організмів з їх середовищем" (Т.Гардашук). Між тим, діячів екологічного руху мотивує до дії не стільки суто екологія як галузь наукового знання, скільки екологізм. За визначенням тієї ж Т.Гардашук, це "різновид сучасного світогляду й сучасної ідеології, який слугує свого роду "моральним компасом", вказуючи на єдино можливий напрям до загального здоров’я й добробуту через загальну гармонію та взаємозв’язок". Кажучи простими словами, це певний набір постулатів, які екологіст — ідейний прибічник екологізму — ні за яких умов не порушить. І захист Життя в розумінні будь-якого життя, а не лише людського, посідає перше місце в такому світогляді, при цьому антропоцентризм поступається важливістю саме цьому постулатові.

Тому, саме виходячи з описаних відмінностей екології та екологізму, природоохоронний рух доцільно називати екологістським.

Екологізм аж ніяк не існує у якомусь просторі поза звичайними людськими проблемами. Однак екологісти не займаються проблемами сміття у дворі. Дана проблема — справа щонайменше комунальної служби, а насправді – територіальної громади. Екологісти ж закликають до усвідомлення своєї відповідальністю перед Природою, суспільством і собою за засмічення навколишнього середовища, бо визнають, що духовний простір людини сьогодні порожній не скільки на ідеї, стільки на екологістські дії щодо Природи.

Екологісти також мають займатися певними проблемами, що  мають прямий вплив на життя суспільства. Але разом з тим ці проблеми вже віднесені до свого відання цілком специфічною наукою – екологією (про яку йшлося вище) - і відмежовані від решти проблем, які прийнято називати соціальними, політичними, економічними, культурними. Ми повинні дивитися на суспільство як на систему. Тому вся державна діяльність з управління суспільством повинна враховувати напрацювання соціальної екології та актуальні питання, підняті екологістами.

Екологізм займається відновленням порушених сучасною індустріальною цивілізацією гармонійних і тих, які були єдино найкращими для даного часу і даного місця, зв’язків людини і природи.

Звичайно, ми не можемо розглядати будь-який зв’язок людини і природи у відриві від часу, від динамки розвитку. Не можна казати, що людина порушила у своїй діяльності якісь "вічні закони природи" . Таких законів не існує. Так само постають й інші цікаві питання – що таке вид у біології, статична одиниця чи змінна. Відповідь, яку дають сучасні науковці, звичайно, є мінливою. Це лише пристосування певного генотипу, набору генів до конкретних умов середовищ. Якщо уявити, наскільки змінилося дане середовище за тисячі й мільйони років існування планети Земля, стає зрозуміло, що ми зараз існуємо лише в мізерно малому відтинку часу. І порушуємо закони лише цього, з геологічної точки зору незначного за часом періоду.

Але при цьому не слід забувати, що міркуємо ми зараз не у відриві від дійсності. І тому навіть закономірності життєдіяльності конкретного біотопу, що склалися потягом 10 тисяч років і мали ознаки стабільності та гармонійності, не можуть бути порушені людиною, оскільки це несе конкретні вбивчі наслідки для конкретних людей.

Щоб не ходити занадто далеко у пошуках прикладів, приведемо приклад Чорнобильської катастрофи. Радіаційне забруднення стало причиною порушення рівноваги, що складалася в нашому регіоні протягом тисяч років. Різка змін радіаційної обстановки стала причиною ще більш гострого, аніж раніше, порушення природної рівноваги.

Олег Андрос, активіст українського екологістського руху.

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишити коментарі.
Будь ласка, реєструйтеся.

Powered by AkoComment 2.0!