Новаторський методологічний підхід К. Шмітта –  пошук номоса як форми, утвореної співдією чинників Природи та Культури, організації буття, що встановлює певну гармонію всередині сукупностей суспільств, так і між ними – ще раз продемонстрував існування давньої глобальної подвійності, вираженій геополітичними образами землі та моря, авторськи названих “Бегемотом” та “Левіафаном”.

Номос існував завжди. Питання полягало теоретично тільки у з’ясуванні його теперішніх характеристик. Стаття, написана 50 років тому, сьогодні не втратила актуальності тим, що запропоновані в ній можливі сценарії формування нового номоса програються сьогодні: за допомогою техніки, а також економічних – формуванням глобального капіталістичного ринку, культурних – експансією привабливої за формою маскультурою, військових – прямою інтервенцією та непрямими засобами спецслужб та в середовищі громадянського суспільства, та політичних засобів – формуванням коаліцій, США намагаються домінувати у світі і формувати регіональні та глобальні структури на основі засад, які б, із виникненням конкурентів, очевидно ЄС та Китай, дозволили їм займати принаймні статус “одного з”, та формування великих просторів, на зразок ЄС, Південно-Східної Азії, інтеграційних проектів Росії тощо. Саме за останніми для ЦДПР геополітичне майбутнє світу.

Україна належить до номоса “Бегемот”, однак її відома подвійність як мосту між двома уже окресленими великими просторами досі не розв’язана. Треба сказати, що це проблема суто епохи Незалежності, оскільки до неї вона належала простору Євразії у формах Російської імперії та СРСР. Завершення ж цього процесу можливе лише за умови свідомого формування Україною Серединної Європи з основами Німеччина-Польща-Україна та інших регіональних об’єднань, зокрема за віссю балто-чорноморською та Київ-Кишенів-Тбіліссі-Баку-Тегеран. М.К.    

*********

Мова піде про "номос" Землі. Це означає, що я розглядаю Землю, небесне тіло, на котрому ми живемо, як єдине ціле, як сферу, і шукаю її глобальне призначення.

Грецьке слово “номос”, що мною використовується, походить від дієслова "nemein": це те ж, що й німецьке "nehmen" — "брати". Відтак, по-перше, "номос" означає "взяття",  по-друге — "поділ і розподіл того, що було взяте", і, насамкінець, по-третє— "експлуатацію та використання того, що взяте і розподілене", чи то виробництво чи споживання. Брати, ділити та використовувати — це елементарні процеси історії людства, три акти первородної драми. Кожна з цих дій має власну структуру і є особливий процес. Наприклад, розподіл передбачає розмір, рахування та оцінку того, що ділиться. Пророчі слова: "обрахований, зважений, розподілений " в п’ятій главі книги пророка Даниїла Старого Заповіту стосуються другого акту первородної драми в трьох частинах під назвою "Номос Землі".

"Номос Землі" існував завжди. У всі часи Земля бралася, ділилася та використовувалася людьми. Але до епохи великих відкриттів аж до самого 16 ст. у людей не було глобального уявлення про планету, на якій вони жили. Існував міфічний образ Неба та Землі, суші та моря, але Земля ще не була для них кулею, і вони ще не дослідили великі океани. Кожний багато чисельний народ вважав себе центром світу, а сферу свого впливу — домом спокою, за межами якого царювали війни, варварство, хаос. На практиці це означало, що ці народи могли з чистою совістю завойовувати та грабувати, поки вони не наштовхувалися на кордон. Тоді вони будували земляний вал, Китайську стіну чи зводили Геркулесові стовпи для обмеження світу. Під "Землею обітованою" вони розуміли власну імперію. Таким був "номос" Землі на першій стадії.

Цей "номос" був зруйнований приблизно 500 років тому, коли були відкриті великі океані, а також Америка — континент, про існування якого навіть не підозрювали. Так народився другий "номос" Землі. У того, що відкривали, дозволу не питали. Хоча, відкриття завжди робляться без дозволу. Відкривачами були європейські народи, які розділили планету між собою та стали її використовувати. Таким чином, другий "номос" став євроцентричним. Американський континент спочатку використовувався колоніально. Континентальні простори Азії не могли бути захоплені подібним ж чином. Євроцентристська структура "номоса" там проявлялася лише частково і нерідко приймала форми протекторатів, віддання в найми територій, торгових договорів та сфер інтересів. Коротше кажучи, форми використання були більш гнучкими. Африка була розділена між європейськими державами-загарбниками лише в XIX столітті.

Особливість другого "номосу" передусім полягала в його євроцентристській структурі, і потім також в тому, що, навідміну від першопочаткової картини світу, по суті міфічної, він включав у себе океани. Він охоплював всю планету, формуючи різницю між сушею та морем. Суша була розділена на території національних держав, на колонії, протекторати та сфери інтересів. Зате море було вільним. Воно мало залишатися відкритим, без прикордонних поділів для всіх держав; для рибного промислу, добування солі та перлів, а також для світової навігації та військових операцій. Вирішальним було те, що свобода військових операцій випливала зі свободи морів. Найбільша морська держава захопила світові океани. Англія поступово перемогла на морі всіх своїх європейських суперників: Іспанію, Голландію, Францію та Німеччину.

Євроцентристський "номос" проіснував до першої світової війни. Він тримався на подвійній рівновазі. В першу чергу, на рівновазі між землею та морем. Одна Англия панувала на морі й не допускала ніякої конкуренції морських держав. На європейському континенті, навпаки, панувала інша рівновага, яке не зносило гегемонії жодної континентальної держави. Гарантом також була Англія. Рівновага між землею та морем складало основу більш часткової рівноваги —  рівноваги власне суші.

Земля та море були зовсім різними категоріями. Існувало міжнародне право на землю, а також право на море. Війна на суші була чимось юридично зовсім іншим від війни на морі. Наземна війна велася не між народами, а тільки між арміями європейських держав. Юридично приватна власність цивільного населення не була здобиччю. Морська війна була торговою війною, в ній ворог вступав в змову з ворогом. Приватна власність громадян і навіть нейтральних держав була законною здобиччю згідно морського права блокади та трофеїв. Таким чином, земля та море протистояли один одному як два протилежних світи із зовсім різними концепціями війни, ворога та військових трофеїв.

Але за географічною протилежністю (Схід-Захід – М-n-E) вимальовується більш глибоке та відпочаткове протиставлення. Достатньо поглянути на глобус на глобус та побачити, що те, що сьогодні ми називаємо Сходом — це величезні континентальні маси суші.. Для порівняння: величезні простори західної півкулі покриті великими планетарними морями, Атлантичним та Тихим океанами. Так чи приховується за протистоянням Сходу та Заходу протистояння між континентальним та морським світами, протилежності земного та морського початків?

У певні моменти крайнього напруження історія людства інтенсифікується через протиставлення цих двох начал. Великий німецький поет навіть склав вірші з нагоди такого історичного моменту світового масштабу. Це було влітку 1812, коли Наполеон захпив Росію і просувався до Москви. Гете був на стороні Наполеона та висловлював сподівання, що завдяки могутності та мудрості Наполеона Англія виявиться переможеною і материк знову “буде відновлений у своїх правах”. Однак, ми знаємо, що Наполеон був переможений не Англією, а континентальними державами: Росією, Австрією та Прусією. Із цього випливає, що в цей час "номос" Землі ще тримався на рівновазі землі та моря.

Що ж сьогодні? Рівновагу порушено. Розвиток сучасної техніки відняло у моря його початковий характер. Третій вимір, повітряний простір, додалося як силове поле людського панування та діяльності. Дехто вже сьогодні вважає, що вся Земля, наша планета, віднині тільки пристановище, злітна смуга, склад сировини та корабель, авіаматка для космічних польотів. Це надумане припущення підтверджує актуальність питання про новий "номос" Землі.

Якою могла би бути форма цього "номоса"? Тут варто розрізнити три можливості. Перша, і, очевидно, найпростіша , коли один із двох партнерів сучасного планетарного протистояння завойовує іншого. (Мова про США та СРСР – M-n-E) Існуюча подвійність між Сходом та Заходом, таким чином, буде тільки останньою перехідною стадією до кінцевої та замкнутої єдності, останнім колом в жахливій битві за новий "номос". Тоді переможець стане єдиним очільником світу. У відповідності зі своїми планами та ідеями він буде брати, ділити та управляти: сушею, морем та повітрям. Технічний образ, розповсюджений сьогодні, не знає інших можливостей. Для нього Земля уже стала такою маленькою, що її можна без зусиль охопити поглядом та підтримати на долоні. В результат можливостей сучасної техніки замкнута єдність світу здається прийде сама собою.

Однак, якими б великими не були досягнення техніки, вони не можуть відмінити ні природу людини, ні могутність землі та моря, не знищивши самих себе. Факт існування технічних засобів не може нас надихнути, але й не кидає у відчай. Нам не слід відмовлятися від свого розуму, ми маємо все ж раціонально розглядати всі можливості нового "номоса".

Друга можливість полягає в спробі підтримати структуру рівноваги старого "номоса" і продовжити його сучасним способом, пристосованим до існування технічних засобів. Це буде означати, що морська перевага Англії, яке переважало до цих пір, зростає в поєднанні із сухопутним та повітряним простором. З цього погляду, тільки Сполучені Штати можуть прийматися до розрахунків: вони, якщо можна так сказати, найбільший острів, який би міг зберігати та гарантувати рівновагу іншого світу.

Третя можливість також ґрунтується на ідеї рівноваги такого характеру. Можливо, що складуться декілька блоків чи великих незалежних просторів, які створять між собою рівновагу, а з ними і порядок на землі.

Багато необхідно для того, щоб глобальна картина цих трьох можливостей досягла всезагальної свідомості, тому що більша частина тих, хто вважає цю проблему серйозною, сліпо вимагають одного очільника мира. Безумовно, в цьому рішенні є примітивна наївність, але вона не повинна заважати розглядові інших варіантів.

Новий "номос" нашої планети безнастанно збільшується. Багато хто в цьому бачить лише смерть та руйнування, інші вважають це ознакою кінця світу. Насправді ми переживаємо кінець старих відносин землі та моря. Старий "номос" вироджується, а разом з ним зникає і ціла система засобів, концепцій, звичок. Замість них можуть виникнути нові концепції, нові правила жорстокої боротьби старих та нових сил.

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишити коментарі.
Будь ласка, реєструйтеся.

Powered by AkoComment 2.0!