Термін «екологія» та його похідні (екологічна ситуація, забруднена екологія, тощо) на сьогодні стали широко вживаними не тільки в науковій літературі, але й у різноманітних засобах масової інформації. Проте, мало хто може дати чітке й ясне визначення поняття «екологія».

Що таке екологія. До того, як перекочувати в повсякденне життя пересічного громадянина, багато термінів виникли як суто наукові, конкретні. Отож, щоб зрозуміти їхнє первинне, неспотворене значення варто звернутися до словників та підручників.

На фото - Е. Г. Геккель (1834-1919), німецький природознавець, філософ.

«Екологія (від грецьких слів oikos – середовище і logos – вчення) – розділ біології, що вивчає закономірності взаємовідношень організмів з середовищем, в якому вони живуть, а також організацію і функціонування надорганізмових систем (популяцій, видів, біоценозів» (Український радянський енциклопедичний словник. В 3-х т. Т. 1 – Київ: Головна редакція УРЕ, 1986. – С. 572).

«Екологія (від грецьких слів oikos – житло, місцеперебування і logos – вчення) – біологічна наука, що вивчає організацію та функціонування надорганізмових систем різноманітних рівнів: популяцій, біоценозів, біогеоценозів, біосфери. Екологію визначають також як науку про взаємовідношення організмів між собою та оточуючим середовищем» (Биология. Большой энциклопедический словарь. – Москва: Большая Российская энциклопедия, 1999. – С. 730).

«Екологія (від грецьких слів oikos – дім, житло, logos – вчення) – наука про взаємовідношення організмів між собою та оточуючим середовищем» (Биология / Ярыгин В.Н., Волков И.Н., Васильева В.И. и др. Москва: Медицина, 1987. – С. 318).

«Екологія – це наука про взаємовідносини живих організмів одне з одним та з оточуючим середовищем» (Грин Н., Стаут У., Тейлор Д. Биология: В 3-х т. Т.2. Пер. с англ. – Москва: Мир, 1996. – С. 78).

Цей список в принципі однотипних визначень можна було б продовжити. Варто зазначити, що термін "екологія" сприймається однозначно як нашими пострадянськими вченими, так і іноземними. Авторство самого терміну належить німецькому біологу Ернсту Геккелю, що вперше використав його у 1866 році у значенні «загальної науки про відносини організмів до довкілля» (Биология. Большой энциклопедический словарь. – Москва: Большая Российская энциклопедия, 1999. – С. 731). Екологію найчастіше поділяють на аутекологію, що вивчає дію різноманітних факторів середовища на окремі організми, види, та синекологію, що вивчає взаємовідносини організмів, а також різноманітні їх сукупності.

«В 70-х рр. минулого (ХХ) століття формується екологія людини, або соціальна екологія, що вивчає закономірності взаємодії людського суспільства та довкілля. Останнім часом в зв’язку з різкими негативними наслідками дії людини на біосферу (так званою «екологічною кризою»), необхідністю проведення широкомасштабних природоохоронних заходів різко зростає практичне значення екології, відбувається «екологізація» багатьох природничих наук, встановлюється взаємозв’язок екології з філософією та соціологією. Екологічний підхід стає необхідним при вирішенні виробничих, науково-технічних, демографічних та інших завдань» (Биология. Большой энциклопедический словарь. – Москва: Большая Российская энциклопедия, 1999. – С. 731). І тут варто зазначити, що ця точка зору на екологію розділяється не всіма вченими. Зокрема, в західноєвропейській науці є чітке розмежування екології в її первинному значенні та наук про довкілля (ecology and science about environment).

Цей процес «екологізації» відбувається часто болісно, оскільки основне первинне значення екологічних термінів нерідко перекручується небіологами. Справа не лише в пересічних громадянах, але й почесних вчених. Так, кафедри екології відкриваються часто при суто технічних, торгових, тощо ВУЗах, де й не пахне вивченням біології взагалі. Термін «екологія» з суто наукового став модним, і використовується, як то кажуть, вже де треба й де не треба. Доходить до такого абсурду, як «екологічно чисті продукти», «екологічно чистий туалетний папір» тощо, хоча, виходячи з термінології, нічого в межах біосфери (а людина частина цієї оболонки Землі) не може бути екологічно чистим, все екологічно «брудне», оскільки є продуктом тієї чи іншої взаємодії організмів між собою або з довкіллям. Певна продукція може вважатися лише безпечною для довкілля, тобто для біосфери, такою, що сама не виділяє шкідливих речовин і такою, що повністю розкладається природним шляхом. Або ж, якщо це продукти харчування, не містити якихось синтезованих штучно людиною речовин, а складатися лише з природної сировини. Територія теж не може бути екологічно чистою, оскільки на ній існує життя, а де життя, там і взаємодія живих організмів між собою та довкіллям. Певна територія може бути забруднена чимось конкретним, важкими металами, радіоактивними речовинами, надлишком якихось хімікатів тощо.

Отож, просто використавши популярний термін «екологічно» чистий чи брудний, поганий чи хороший, виробники, журналісти, тощо позбавляють споживачів та просто пересічних громадян повної і детальної інформації. А, можливо, і їм невідомі точні дані про те чи інше явище, той чи інший продукт, адже щоб отримати ці дані часто потрібні детальні дослідження, що вимагають коштів. А хто захоче витрачати гроші?

Чим займаються екологи. Щоб доповнити і більше прояснити поняття екологія, варто зазначити, чим же займаються люди, які звуться екологами. У ВАК (вища атестаційна комісія) України, куди подаються кандидатські та докторські дисертаціїї на здобуття наукових ступенів, така спеціальність, як екологія (подібно до ботаніки, зоології або мікробіології) теж наявна. Головною суттю екологічних робіт має бути висвітлення взаємодії живих організмів між собою та з довкіллям. В саме поняття довкілля може включатися як окремий фактор, наприклад коливання температури, опромінення, тощо, тоді виявлення закономірностей відбувається в ході лабораторного експерименту. Але більш цікавим і водночас складним, є дослідження в природному середовищі. Наприклад, як відбувається розподіл різних видів риб в різних типах водойм. При цьому важливо враховувати характеристики біотопу, що залежать від історично-природних факторів, так і ті, що набуті ним в процесі взаємодіїї з людським суспільством. Наводячи ще більш простий і наглядний приклад, скажімо, що назва екологічної наукової роботи може звучати так: «Живлення сріблястого карася малих рік середнього Придніпров’я в залежності від проточності», «Зміна трофіки ворони сірої в урболандшафтах», «Екологічна характеристика рудої полівки Лісової зони України», і т. д., і т. п. В будь-якому разі, ніколи не слід забувати, що екологія – це біологічна наука, і основою її досліджень можуть бути лише біологічні істоти, в тому числі й людина.

Важливим доповненням до поняття «екологія» буде відмежування його від поняття «екологізму», що описане в статті Олега Андроса.

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишити коментарі.
Будь ласка, реєструйтеся.

Powered by AkoComment 2.0!