Центр дослідження правого руху - Апокаліпсис сьогодні

Ледь загасили Брюссель, як знову запалала Франція. Палає Будапешт. Горять авто і будинки, а з ними й віра у світле майбутнє об'єднаної Европи. Горять речі, а з ними і потреба у тих, хто ними володів. Але коли ж загоряться самі буржуї? Нам не терпиться знати! Европейців звільняють від зайвих калорій, а вони ображаються. Їх рятують від раку, а вони пручаються. Найметкіший впіймається на підозрі: а чи не в змові вони? І чи не приховує сфінкс лібералізму всюдисущий садо-мазохістський тандем? Як підмітив ще живий класик: "Фройд би плакав", проте боюсь, що ще не менш живому Фройду довелось би лікувати себе самого - як спокуту за гріх психоаналізу.

Поки в Европі є чому горіти, вона вельми нагадує палаючі смолоскипи нафтових вишок Іраку. Европа теж палає нафтою. Нафтою і бензином. І яка, зрештою, різниця, чи бензин згорить у двигуні, чи у вашому салоні? Араби довели, що ніякої. Вибух міжнародного тероризму - це сигнал кінця часів. Труби Апокаліпсису вже гудять над нашими головами падаючими літаками і свистом ліванських ракет. На початку кінця стає зрозумілим, що боротьба за будь-що стає безглуздою. Усі політичні моделі помруть разом із тими, хто в них ще міг поміститись. Ми увійшли в епоху Останньовіччя. "Весела наука" в тому, що якби світового тероризму не було, його треба було б вигадати. Якби світові терористи мовчали, жертви самі б їх озвучили. З білою пов'язкою на очах ми навіть не уявляємо, як близько стоїмо над прірвою. Прірва - це знак епохи, прірва, в яку все і вся стрімголов летить. Услід "тотальній мобілізації" гряде тотальна екстермінація. Katastrophe як katharsis і буття.

Колапс сучасного світу необортний. Насмішка долі у тому, що Месія вже приходив. Проте ми не помітили цього. Марні чекання, втретє він не прийде. Євангельська притча про біснуватого борова стала реальністю прийдешнього. І Христос не надто помилився у порівнянні. Врешті-решт вівцям властиво перетворюватись на свиней. Наша ж пастирська функція - це гра на сопілці. Жодному щуру на дано врятуватись. "О брати мої, хіба я жорстокий? Проте я кажу: що падає, те слід іще й штовхнути!"

Наша місія - прискорити падіння ідолів. "Ave, Caesar, morituri te salutant!" - і, заколюючи Цезаря, ми кидаємо його голову під ноги нового Цезаря. Череп Адама таки омиється кров'ю. Ви гадали, що розіп'яли Христа? В очах Авадону ви не впізнали себе. Проте Ніщо впізнало вас. Дух нігілізму зламав Ніцше і запанував у наших душах. Однак наш нігілізм - є воістину жагою до життя. Наша ненависть є любов'ю останніх.

Локомотив світової цивілізації мчить, не розбираючи рейок? Наша ціль - пустити його під укіс. Втопити глобус у вогні світової пожежі. Терор заради терору. Знищення як засіб та мета. Епоха Шиви розв'язує нам руки і совість. Людей та речі стає неможливо відрізнити. А це значить, що і перших, і других слід розвіяти прахом. Господь відрізнить мармур від багна, коли ліпитиме нове людство. Ми руйнуємо з надією на те, новий Бог буде елліном.

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишити коментарі.
Будь ласка, реєструйтеся.